Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.
Головна | Реєстрація | Розширений пошук | Нове на сайті  
маска глис кур . доставка суши москва маска глис кур . доставка суши москва
 

  {banner}  

*****

 
Прочитали: 0 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

Мене в столиці багато хто забули:
адже я тепер зовсім провінціал.
Там стіл робітник мій під шаром пилу.
Там отлюбил я й відвоював.
Ну що ж, сьогодні з Москви нерідко
збігають — хто в Париж, хто в Тель-Авів...
Я теж утік на землю предків,
де головний предок мій поки що живо.
Він живий ще — учитель, воїн, орач,
ще недавно міцний і прямій,
не відала не утомилися, ні страху,
суворий мій, сивоголовий мій —
живе батько, майже зовсім лежачий
і немічний донезмоги, але — живий.
И без мене йому ніяк — інакше
він захлинувся б мертвою тишею...
И отчий край, з батьком судьбою схожий —
змучений і хворий,— живий ще!
Колись крила давший мені, він теж
чекав, щоб йому підставив я плече.
И я живу тепер у своєму народі
і на землі єдино моєї.
И розчинилася в пушкінській природі
моя душа серед рідних полів.
И нехай мене в Москві зовсім забудуть:
я щасливий, що в моїй лихій долі
свершилось це рідкісне чудо,—
що я повернувся до самого себе...
 
19 ноября 2007 | Коментарів (0) |
 

Вечірня пісня

 
Прочитали: 658 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

...Це хто нагадал мені таке
предзакатное щастя моє? —
Заповедною синьої рекою
просувається до устя життя.
Від волось твоїх — запах полиню.
Спілою конюшиною віють вуста.
И таємниче, як на латині,
з них сходить сама краса...
Я, напевно, незабаром упевнюся,
що не можна бути нещасним, поки
дихають у серце брусниця й верес,
і щебече вода джерела.
И, напевно, потрібно було
жити в пісках і в полярному снігу, -
щоб жереб єдино милий
зустріти на рідному бережуся
 
19 ноября 2007 | Коментарів (5) |
 

У душі моєї

 
Прочитали: 640 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

У моїй душі
Як смола отрутна, тягнеться
Смута нашого чорного дня...
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
не поспішай летіти від мене!

Як опівнічний змучений п'яниця,
звалилося століття у своїх же дверей.
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
нам би тільки дожити до зорі

Заграє вона, забагряниться,
у хлібному полі прогріє паростки.
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
Ми й гірше знавали деньки...

Що, душу моя, віщаючи мандрівниця,
важко в холоднечі дзенькати солов'єм? —
Все пройде... А Росія залишиться.
Заради цього ми й живемо

 
19 ноября 2007 | Коментарів (3) |
 

*****

 
Прочитали: 620 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

Пам'ятаю, як у морях весняного тепла,
радуючись і людям, і природі,
«Вишня розцвіла! Вишня розцвіла!» —
я кричав хлопчиськом на сході
И особа своє я купав у росі,
у кипенном кольорі вишневому ніжачись.
И здавалося мені, що на світі всі
п'ють серцями чистоту й свіжість...
А тепер трава — як у снігу — біла
у пелюстках, що обпали додолу з вишень.
«Вишня перецвіла! Вишня перецвіла...» —
чийсь невеселий шепіт чутний.
Це смуток моя в пізній тиші
кольорами увядающим витає...
Або — я не правий? Може бути, лише мені
здається, що вишня відцвітає?
По стовбурах тече солодка смола.
И очманілий, і ламкий, немов хмиз,
«Вишня розцвіла! Вишня розцвіла!» —
вічно чутний чийсь юний голос...
 
19 ноября 2007 | Коментарів (12) |
 

На далекому кордоні

 
Прочитали: 794 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Діда Олексія задовго до світанку розбудив сиплий гавкіт Балетки. У темряві хати цокали ходики.Що заиндевели, підсліпуваті віконця тускло відсвічували морозними візерунками. Відганяючи неміцний сон, старий прислухався. Глуха від старості дворняга, прив'язана до фанерної будки біля хвіртки, гавкала азартно, «в осідання». Кого там принесла нелегка? За довгі роки життя й служби на лісовому кордоні дід Олексій побачив чимало й незваних гостей не боявся. Що можна було взяти в нього, крім старості? На скрипливе, осіле від часу ґанок як був в исподнем, так і вийшов і вдивився в темряву. Ніч була безвітряна й морозна. Місяць у білястій завісі хмар тускло висвітлювала двір і силуети будов, що оточували хату. Найближчий ліс угадувався темною нерухомою стіною. У сараї ще схвильовано кудахтали кури, але Валетка вже не гавкала. Дід Олексій повернувся в хату, крекчучи, важко забрався на піч. Сну — у жоднім оці. «Пропала ніч»,— тужливо подумав він. І точно, залишок ночі старий неспокійно проворочався, клянучи вже що давно стали звичними ниючі болі в колінах і попереку
 
18 ноября 2007 | Коментарів (6) | Прочитати повністю...
 

Спалені мости

 
Прочитали: 681 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Манівцями до Москви докотилася поголоска про те, що в архангельській лісовій глухомані нібито згоріла мисливська заїмка. Звістка була мрячна й тому ще більш неприємна, але в столиці про неї ніхто не довідався, крім хазяїв хатинки. Скільки^-те років тому їхньої дороги розійшлися, мисливське братерство дало тріщину, хатинка залишилася безхазяйною. Іноді сила весни все-таки брала гору, старі друзі виривалися на тиждень у північні краї, але гостювали в селі, а до хати по бездоріжжю було не добратися
Тайга зберігала таємницю лісового житла, і його доля занепокоєння не викликала. Хатинка, немов надійно захований скарб, гріла душу, будила райдужні мрії й бажання. Бревенчатая, міцна, з міцним дахом — що з нею зробиться
И один раз вийшло так, що до осені все удачно зладилося, і вся мисливська компанія покотила в архангельську сторону...
 
8 ноября 2007 | Коментарів (0) | Прочитати повністю...
 

Кінець чандпайского людожера

 
Прочитали: 423 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Я прибув у Кхулну із Сундербана в лютому 1957 року, щоб поповнити запас провізії й дозволити деякі ділові питання
Кхулна — великий і процвітаючий центр більш ніж у ста кілометрах від узбережжя. Її веселі базари й охайні бунгало з доглянутими газонами й підстриженими живоплотами здавалися нереальними після затопленої глухомані Сундербана.
Через кілька днів я завершив роботу й, оскільки цивілізоване життя мені знудила, вирішив повернутися в Сундербан на шість^-шістьох-п'ять-шість тижнів робітника, що залишився сезону
Пакистанська частина Сундербана в межах границі лісів поділена на 55 зон лісоповалу, називаних кварталами, і лісова станція Чандпай розташована у кварталі 28, що по якихось непояснених причинах виявився між кварталами 26 і 27. Із цих трьох кварталів ніколи не надходило повідомлень про людожерів, а тигри, що зустрічають зрідка, здавалося, задовольнялися дичиною й люди, що працювали в лісах, без праці їх відганяли. Іноді тигр міг заблукати в прилягаючу населену зону, убити пасущегося буйвола або корову, але в загальному він рідко заподіював занепокоєння
Чандпайский тигр, що вбив людину у кварталі 27 ранком 23 лютого, у день мого прибуття в Чандпай, а потім перейшов у квартал 26, щоб убити на інший день ще одного, драматично порушив спокійне життя району...
 
8 ноября 2007 | Коментарів (0) | Прочитати повністю...
 

За лосем

 
Прочитали: 828 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Мені дали дозвіл на відстріл одного лося-самця, я ретельно сну виряджався й відправився в ліс. Там я зупинився в сторожку знайомий ліс ника Хлебникова.
У моєму розпорядженні було чотири дні. Лосів у тім лісі багато, вистежити одного не так важко, і синишка мій не сумнівався, сидячи будинку, що незабаром покуштує лосиного м'яса. Я йому обіцяв губу: у лося верхня губа більша, горбом, м'ясиста й на смак дуже ніжна, так і тане в роті
Не повезло мені тільки з погодою: день стояв морозний і зовсім безвітряний. Тиша в лісі як у підземелля. Сніг сухий, мерзлий, хробосткий — так і верещить під лижами. Проходив я по лісі до самого вечора, у скількох осинничках побував — самих улюблених лосями місцях,— так за цілий день жодного лося й не бачив. На лежання натикався. Так хіба в такій тиші лося застанеш врасплох? У нього на верхівці геть які дві антени, він за кілометр лижі почує, устане й піде, навіть видали подивитися на себе не дасться
 
5 ноября 2007 | Коментарів (0) | Прочитати повністю...
 

Фатальний звір

 
Прочитали: 657 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Говорять: сороковий ведмідь — фатальний
Киприян була темна людина й це марновірство вірила. Убивши по рахунку тридцять дев'ятого ведмедя, він поклав собі цих звірів більше не торкати й став уникати з ними зустрічей. На полювання став ходити тільки високо вгори.
У горах Алтаю, де жив Киприян, кожний звір дотримує свого місця. Ведмідь живе внизу, у черни-черневой, тобто в листяної, тайзі. Вище в гори, де пішов пихтач, і ще вище, де чистий кедр, ведмедя зустрінеш рідше.
Ближче до сніжних вершин — білкам — навіть кедр не витримує, припадає до землі, повзучим чагарником стелиться по холодних скелях. Отут уже якщо й побачиш ведмедя, те можна зовсім його не боятися: тут не його володіння, і він сам біжить від людини. Зрідка тільки, у літню спеку, видере кошлатий на площадку вище, де поруч із веселою смарагдовою травою лежить, сліпуче блищачи на сонце, чистий гірський сніг: любить повалятися, покататися в холодній сніжній перині, повигнать бліх з кошлатої шуби. І якщо отут почує людський дух, стрельне, як заєць, униз, у рідну тайгу, — тільки й усього
 
5 ноября 2007 | Коментарів (0) | Прочитати повністю...
 

Мої собаки

 
Прочитали: 1012 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливські байки

Мої собакиНа дванадцятому році мого життя я почав полювати, крадучи для того рушниця мого старшого брата, дуже незабаром попався на місці злочину, був суджений сімейним судом і одержав найсуворішу догану із вказівкою на всю гидоту мого вчинку. Втім, судді, у тому числі й моїй матері, усе до одного минулого жагучі мисливці. Вони знали, що злочинець, пошедший по цій доріжці, непоправний. Тому мені вручили у власність рушниця з усіма приналежностями: полюй,— робити нема чого,— але не кради.
 
27 октября 2007 | Коментарів (1) | Прочитати повністю...
 
Назад
« 1 2 3 4 5 »
Далее
Copyright © 2007 «Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.» All rights reserved. By (elektroshok).