Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.
Головна | Реєстрація | Розширений пошук | Нове на сайті  
be number one
 

Стаття: Росомаха - \"Гієна півночі\"

  {banner}  

Росомаха - "Гієна півночі"

 
Переглядів: 809 | Категорія - Мисливські статті

 

Росомаха — один з найцікавіших, гарних і порівняно рідких представників хижих ссавців Росії. Вона живе в тайговій зоні, звичайна в лісотундрі, а влітку по долинах рік проникає й у тундру. На півдні Сибіру росомаха тяжіє до скельних ділянок гірської тайги, а на Кольськім п-ове — до богатим дрібною дичиною гірським тундрам. Поданим Б. В. Новикова (1993), чисельність виду в межах євразійського ареалу порівняно невелика й оцінюється приблизно в 15 тис. голів, з яких 1,5— 2,0 тис. особин живе в його європейської частини
Росомаха - "Гієна півночі"
Росомаха всеїдна й споживає все, що хоч якось можна використати в їжу. Вона часто харчується залишками видобутку інших хижаків, але й сама успішно нападає на копитних тваринах, добуває дрібних гризунів, зайців, куріпок і інших птахів, викопує з-під снігу падло, орешки кедрового стланика, витягає з мохів і обгризає вже позеленіли кістки тварин. У північних територіях росомаха часто «пасе» табунки диких або череди домашніх оленів, нападаючи на ослаблені й хворі особини, а також на відсталий молодняк
За даними мисливця-оленяра Ф. П. Галкіна, у Ловозерских тундрах Кольського п-ова в зимово-весняний період череди домашніх оленів постійно супроводжують 1 —3 росомахи. Тривалі кочівлі копитних на більші відстані (400—800 км) нерідко викликають природний падіж оленів, залишками яких або послідом отелившихся важенок харчуються ці хижаки
У природному середовищі перебування ворогів у росомахи, крім людини, майже немає. Тому стан її популяционних угруповань визначається, насамперед, антропогенними факторами — порушенням природного середовища перебування й безпосередньо інтенсивністю переслідування представників даного виду
Штатні мисливці негативно ставляться до фактів появи росомахи на промислових ділянках. По влучному вираженню Сетона Томпсона, росомаха — гієна півночі. Вона, на відміну від інших хижаків, регулярно обходить виставлені на путике самолови, збирає, розтаскує, з'їдає й псує звірків, що потрапили в них, або приваду, забирається в хатинки й лабази, де знищує продукти й корм для собак, заготовлені на весь сезон. Вивчення адаптивних-поведінкових особливостей цього хижака дозволяє не тільки об'єктивно оцінити наносимий збиток, але й розробити рекомендації зі зниження втрат від його діяльності на ділянках промисловиків
Відповідно до переказу, «лісові люди», що проживають у приенисейской тайзі, уважали росомаху священною твариною, до якого ставилися з повагою й не полювали на нього. Подібне ж поверие існувало й у різних племен північноамериканських індіанців. У наші дні полювання на росомаху носить випадковий характер. Серед добутих звірів переважають особини, які, переслідуючи череди домашніх оленів, потрапили під постріл оленяра або були виловлені капканами на промислових путиках. В 70—80-х рр. під час інтенсивного відстрілу лосів, вибою домашніх і диких північних оленів на Кольськім п-ове, Таймирі, Ямалі й Північному Уралі росомахи постійно подкочевивали до місць оброблення туш копитних. У цей період їх активно добували, стріляючи з мотонарт і вертольотів
Щорічно численні череди копитних з північних територій переміщаються південніше, у лісову зону. Табунки оленя-«дикуна» з тундри й лісотундри откочевивают у соснові бори-беломошники, що заростають вирубки й покритие сосново-березове рідколісся болота. З вододільних ділянок починається масовий рух лосів у заплави великих рік, де основна частина мігрантів залишається в темнохвойних лісах з меншою висотою сніжного покриву, що полегшує їхнє пересування. Слідом за лосями й чередами північного оленя в листопаді — грудні в ці ж місця мігрують росомахи, потрапляючи в такий спосіб на мисливські ділянки
Із установленням високого сніжного покриву промисловики переходять на видобуток хутрових звірків самоловами. У Сибіру основний об'єкт промислу — соболь, якого в цей час звичайно ловлять дрібними капканами (№1 або № 2). Їх виставляють поблизу принади «під слід» або на похилій жердині, прикріпленої до дерева. Однак трофеєм мисливця пійманий соболь стає не завжди. Часто його тушку з'їдають росомахи, що з'явилися в угіддях, шкода від яких в окремі сезони буває досить значним. Так, у Красноярськом краї в сезон 1983/84 р. у промишляли по р. Кае Г. М. Ельского з 86 добутих соболів 16 особин (18,6 %) були потягнуті росомахою, а в сезон 1989/90 р. на ділянці по р. Вах (середня тайга) у Ю. Н. Буяноваиз76 добутих звірків росомахою було вилучено 12 (15,8 %). Приблизно на таку ж частку вихоплених з капканів соболів у сезон 1987/88 р. указує Ю. А. Пришедько, а в 1989/90 р. - В. Н. Кукис і інші мисливці. Опитні відомості показали, що в окремі роки, що з'явилися на ділянках росомахи витягали із самоловів і несли від 4 до 20 соболів
Не всі, виявлені в капканах, тушки звірків росомаха поїдає на місці. Деякі з них вона розтаскує по різним ухоронкам. За повідомленням мисливця А. Н. Буреня(Красноярський край), у сезон 1986/87 р. росомаха потягла з капканів 20 соболів, з яких 18 минулого знайдені в різних місцях закопаними в сніг. При цьому тільки одна тушка була сильно ушкоджена хижаком
Виявивши в капкані живого соболя, росомаха давить його, вириває з пастки й або з'їдає, або відносить убік і ховає. Звичайно її «схованки» розміщаються в радіусі до 60—100 м і рідко — до 500 м. Ховає вона видобуток і на відкритих місцях (галявинах, тундрових ділянках), і під кронами старих дерев. Розкопавши в снігу ямку глибиною в 30—35 див, росомаха заштовхує туди тушку соболя й закидає її снігом. Потім, крутясь на місці, вона втрамбовує сніг, образуя площадку діаметром 50—70 див, на якій залишає сечову мітку. Іноді, як би забезпечуючи надійність поховання, звір робить 2—3 «помилкові» ямки, утоптує сніг і мітить його, а видобуток ховає десь в іншому, більше потаєному місці. Протягом довгої зими вмістом подібних комор, очевидно, користуються не тільки оседло живучі хижаки, але й росомахи-мігранти, які, потрапляючи в нові місця, часто випливають маршрутом своїх побратимів-резидентів. Гострий слух, природний інстинкт і тонке чуття допомагають хижакам уникати на путиках зустрічей з людиною, незважаючи на те, що в голодні зими вони регулярно перевіряють виставлені капкани. Нам відомий тільки один випадок, коли промисловикові вдалося застати й відстріляти звіра, що намагається витягтися з пастки соболя
Росомаха ставиться до стопоходящим тварин, має більшу площу опори й легко пересувається по пухкому снігу, освоюючи глибинні засніжені ділянки тайги, куди не проникають вовки. За рахунок широкої стопи й незначної ваги тіла її навантаження на сніг в 8—10 разів менше, ніж у копитних, що дозволяє звірові взимку переборювати більші (до 50—70 км) відстані в пошуках їжі. Відомий випадок, коли в Туруханской тайзі одна росомаха за добу обійшла ділянки трьох мисливців. Добре почуваючи заметену лижню, вона безпомилково випливала по путикам, зриваючи принаду й расстораживая капкани. Маючи гарну пам'ять, оседло живучі звірі «спрямляють» хід і точно виходять на уловисті капкани, у які часто попадаються білка або соболь
Провесною, коли мисливці, закінчивши промисел, роз'їжджаються по будинках, росомахи навідуються до залишеним ними хатинкам і лабазам: розбивають вікно або прогризают двері й, забравшись усередину, знищують продукти, псують і ламають речі. Бажаючи відгородити житло від бешкетувань хижака, багато мисливців Сибіру залишають на столі в зимовище (куди звичайно забирається росомаха) насторожений великий капкан, у який і попадається хижак
росомаху, Що Живе на промисловій ділянці, цікавить не тільки дрібна дичина, що потрапила в самолови, але й кожна більший видобуток, яку можна використати в їжу. За наявними відомостями, у горах Хамар-Дабана росомаха потягла вночі велику голову кабана, що була залишена щасливими мисливцями до ранку після оброблення гаси. В іншому випадку росомаха вийшла на попавшую в капкан і замерзлу в ньому рись. Об'ївши голову, вона уволокла останки метрів за 100 і прикопала в сніг. Не гидує росомаха й падлом. Так, у Курагинской тайзі (Західний Саянів) росомаха підійшла до хатинки промисловика О. О. Зееля, де лежав труп собаки, потягла, а потім з'їла його. За повідомленням мисливця С. Писарєва, що промишляло в Західному Саяне по р. Вона, росомаха, випередивши його на кілька хвилин, вихопила з капкана тушку видри й тільки після переслідування й пострілів у повітря кинула неї. Цікаво, що хижак практично не реагує на дрібну приваду у вигляді крилець або лапок птахів, підвішених у самоловів, зате сойку, що потрапила в них, кедрівку або сову з'їдає повністю. Ситу ж росомаху піймати в капкан дуже складно.
В умовах тайги Енисейского Півночі й далі на схід зима — труднейший період у житті звірів. Середньомісячна температура досягає тут мінус 30—36 °С, а в окремі дні знижується до мінус 55—60 °С. Завдяки довгому волоссю, густий підпуши й гарному жировому прошарку росомаху можна вважати видом, адаптованим до холодів. У холодний час витрата енергії на підтримку температури тіла тварин підвищується, що змушує хижаків збільшувати добові пересування в пошуках корму. У морозні дні при мінус 35—40 °С вони активніше перевіряють насторожені самолови
По путику росомаха пересувається стрибками (до 1,15—1,20 м), але біля пастки переходить на крок, довго тупцює й принюхивается. Великі капкани вона звичайно обходить, але дрібні (№1) не боїться й, намагаючись зірвати приваду, часто попадає в них передніми лабетами. Наприклад, у сезон 1992/93 р. на двох ділянках промисловиків у капкани № 1, установлені на жердині для вилову соболів, попалися фалангами пальців і змерзнули дві молоді росомахи. Якщо дрібний капкан захоплює росомасі кисть, то найчастіше вона звільняється, або висмикуючи з нього лапу, або вириваючи дуги із хрестовини, розламуючи тим самим самолов. Якщо ж дугами схоплені фаланги пальців, те, обірвавши утримуючий тросик, вона може бродити з капканом всю зиму. Тільки коли нога з капканом застрягне де-небудь у каменях або галузях бурелому, звір може звільнитися від нього, часто втрачаючи при цьому фалангу пальця або пазур
Узимку 1996/97 р. на одному із припливів р. Кети був виловлений самець у віці 2—3 років, у якого на лівій передній лапі вже були відсутні два пазурі. Видимо, він втратив їх, потрапивши в капкан у попередні зими. Взагалі росомаха — дуже сильний, енергійний і постійно прагнучий до волі хижак. Піймана в капкан, вона здатна розірвати проржавілий ланцюг, двухмиллиметровий тросик, розігнути старий вертлюг або виламати з мерзлого дерева жердина, прибиту 200-міліметровим цвяхом, до якої був прикріплений самолов
Добути росомаху активними методами дуже важко. Далеко не кожна лайка здатна наздогнати, зупинити й удержати неї до підходу хазяїна. Нам відомі сім випадків, коли дорослі звірі-самці спокійно йшли від азартних, але не хваток, що роблять по них, собак. Крім того, є повідомлення про 9 випадки жорстокої й інтенсивної боротьби росомахи зі зверовими лайками, 5 з яких закінчилися загибеллю останніх або їхнім сильним травмуванням. Так, під час соболиних полювань у Тунгусско-Чуйском районі в листопаді 1989 р. західносибірська лайка, що вернулась по свіжому сліді хижака, повернулася до зимовища з розпоротим животом, а на промисловій ділянці по р. Илимпии після сутички зі звіром в однієї із собак було відірване вухо
Звичайно росомахи побоюються собак і ховаються від них у густим, заваленим буреломом лісу. Дорослі особини, частіше самки, ідучи на днювання, мистецьки заплутують свої сліди. Тому навіть зверовие, що працюють у парі, лайки рідко можуть! витропить, наздогнати й тримати до приходу мисливця дорослих тварин. Чрще собаки заганяють на дерево молодняк, де мисливець і отстреливает його. Так, у промисловика В. Б. Башкатова в листопаді 1995 р. на околицях р. Тим собаки «посадили» на дерева відразу двох молодих самців росомахи, видимо, з одного виводка. Добуті мисливцями-аматорами з-під лайок у Медвежьегорском і Пудожском районах Карелії хижаки також виявилися сеголетками.
Зібрані відомості про співвідношення підлог росомахи в промислових пробах, узятих на мисливських ділянках приенисейской Сибіру, свідчать про явну перевагу в них самців. Очевидно, самці становлять найбільш активну, рухливу й сміливу частину популяції виду. Це підтверджують багато мисливців. Промисловик А. А. Зубов повідомляє, що в районі озера Паргольда він у різні роки двічі отлавливал за сезон по п'ятьох росомах, серед яких постійно переважали самці. Охотовед Г. М. Ельский на ділянці по р. Кае за кілька років добув трьох хижаків цього виду, молодих самців
Оцінити рівень промислового вилучення росомахи з популяционних угруповань виду навіть в одному регіоні досить складно. Вироблена шкурка хижака дуже міцна, носкому й тепла, на морозі вона не покривається інеєм і не обмерзає, тому мисливці предпочитают її не здавати, а залишають для власних потреб — шиють унти, головні убори, декоративні коврики й проч. Незважаючи на те що в останні роки закупівельна ціна на шкіру росомахи зросла до 400 р., у заготівлі вони надходять одиничне
У північних районах Сибіру за кадровими мисливцями закріплюють ділянки від 20 до 50 і більше тис. га, на яких вони виставляють по 500—700 самолови на соболя й інших хутрових звірків. В окремі роки на них попутно отлавливают 3—4, рідко 5—6 росомах. Штатні мисливці звичайно не ставлять перед собою спеціального завдання добути росомаху. Вони намагаються будь-якими способами позбутися від її, з огляду на той збиток і руйнування, які цей хижак може нанести їхньому господарству. Росомах добувають великими капканами, петлями, різними гаками із привадою, а також пащами й кулемами. Ефективність вилову стаціонарними пастками досить висока, оскільки їх майструють із підручного тайгового матеріалу й вони не отпугивают звіра. Їх установлюють у місцях основних кочівель росомах, а також на ділянках, де з осені постійно тримається виводок. Кулеми й пасти бувають уловистими тільки до випадання великого снігу, а їхня установка й обслуговування вимагають значних фізичних і тимчасових витрат. Тому багато промисловиків намагаються відловити росомаху капканом № 3 або № 4. Його маскують під установленою й притуленою до дерева жердиною, на яку кріплять приваду й дрібний капкан — на соболя. Зосереджуючи на них своя увага, хижак попадає лапою у встановлений і замаскований на землі самолов. Однак даний спосіб не завжди приносить очікувані результати, оскільки досвідчені, дорослі звірі добре почувають великий капкан, бояться його й обходять такі пастки стороною
В останні роки кадрові мисливці, намагаючись у період промислу позбутися від приносящих їм шкода росомах, користуються отпугивающими засобами. Найчастіше для цих цілей застосовують ампули з аміаком, попередньо виварені у хвойному відварі. З добутого рябчика або кедрівки знімають шкурку й з тушки вирізують частина грудних м'язів. Зробивши в них надріз, вставляють ампулу з аміаком, після чого цей «нашпигований» шматочок м'яса вкладають назад у шкурку птаха, зашивають і цю приваду підвішують над капканом, установленим на соболя. Через якийсь час принада змерзається й твердне. Звичайно росомаха сміло бере тушку птаха, енергійно неї поїдає, дроблячи кості видобутку, а заодно й ампулу з аміаком. Уміст ампули викликає масу неприємних відчуттів в організмі хижака й супроводжується відрижками їжі й блювотним рефлексом. Як правило, після такого отруєння росомаха перестає відвідувати путики, зривати принаду й перемикається на самостійне добування корму. Випадків сильного отруєння й загибелі тварин, що роздрібнили ампулу й заглотивших її вміст, не спостерігалося, що безсумнівно ставить даний спосіб відлякування хижака в розряд найбільш ефективних і гуманних. Використання різних таблеток зі снотворним або не впакованих в ампули ароматизованих речовин виявилося малоефективним засобом. Сховати їхній запаховий слід не вдається, а росомаха вкрай рідко й обережно пробує приваду з незнайомими різкими заходами. Тому використання отпугивающих принад з ампулами аміаку може сприяти збереженню цього виду хижака, що став повсюдно порівняно рідким, і знизити збиток від дії його на ділянках мисливців-промисловиків
 
 (голосов: 1)
  • Сліди рисі
  • Як довго живуть соболі?
  • ДОСВІД ОХОТНИКОВ-ВОЛЧАТНИКОВ
  • Промисел песця
  • Лисиця і її промисел
  • | Автор: kodges | 21 ноября 2007 | Коментарі (4) |  Надрукувати
     

    #1 написал: savasp (27 сентября 2008 18:41)

     
    cпасибо большое.
    Зарегистрирован: 20.09.2008 ICQ: -- [цитировать]
     

    #2 написал: olegeremkin (3 октября 2008 22:16)

     
    Друзья, позвольте представить несколько сайтов. Надеюсь вам будет интересно: город Бежецк, автопортал, IT-новости, знакомства, бизнес кники - кстати советую. Спасибо.
    Зарегистрирован: 23.09.2008 ICQ: -- [цитировать]
     

    #3 написал: savasp (7 октября 2008 18:56)

     
    Спасибо, большое..будем разбираться..
    Зарегистрирован: 20.09.2008 ICQ: -- [цитировать]
     

    #4 написал: (14 ноября 2008 12:01)

     
    Mezzo Forte плохой клуб!!!!!!
    Зарегистрирован: -- ICQ: -- [цитировать]
     

    Добавление комментария

     
     
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить код



     
    Copyright © 2007 "Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал." GoodWeb