Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.
Головна | Реєстрація | Розширений пошук | Нове на сайті  
 

Стаття, - Кінець чандпайского людожера

  {banner}  

Кінець чандпайского людожера

 
Переглядів: 367 | Категорія - На привалі... » Мисливські байки

 

Я прибув у Кхулну із Сундербана в лютому 1957 року, щоб поповнити запас провізії й дозволити деякі ділові питання
Кхулна — великий і процвітаючий центр більш ніж у ста кілометрах від узбережжя. Її веселі базари й охайні бунгало з доглянутими газонами й підстриженими живоплотами здавалися нереальними після затопленої глухомані Сундербана.
Через кілька днів я завершив роботу й, оскільки цивілізоване життя мені знудила, вирішив повернутися в Сундербан на шість^-шістьох-п'ять-шість тижнів робітника, що залишився сезону
Пакистанська частина Сундербана в межах границі лісів поділена на 55 зон лісоповалу, називаних кварталами, і лісова станція Чандпай розташована у кварталі 28, що по якихось непояснених причинах виявився між кварталами 26 і 27. Із цих трьох кварталів ніколи не надходило повідомлень про людожерів, а тигри, що зустрічають зрідка, здавалося, задовольнялися дичиною й люди, що працювали в лісах, без праці їх відганяли. Іноді тигр міг заблукати в прилягаючу населену зону, убити пасущегося буйвола або корову, але в загальному він рідко заподіював занепокоєння
Чандпайский тигр, що вбив людину у кварталі 27 ранком 23 лютого, у день мого прибуття в Чандпай, а потім перейшов у квартал 26, щоб убити на інший день ще одного, драматично порушив спокійне життя району...
Історія ця заслуговує того, щоб неї розповісти докладно, оскільки перший напад тигра став єдиним у своєму роді зразком розважливої хитрості й викликало дію нечуваного героїзму; другий напад було зухвалим, але привело до знищення людожера
О десятій годині ранку, коли катер пройшов ріку Пассар і ввійшов у Чаган Гангу, ми з об'їждчиком сиділи на палубі за чаєм, любуючись сходом. Катер порівняв з каное, що плило в тім же напрямку, але отут ми побачили, що човняр, що сидів на кормі, замахав веслом і прокричав щось, однак сильний вітер відніс його слова всторону.
Штурман, видимо, помітив збуджені жести човняра, смикнув за канат, і в машинному відділенні задзвонив дзвін. Катер зупинився й повільно задрейфував за течією, а човняр розгорнув каное й став енергійно гребти нам назустріч. Крім нього був ще один пасажир, що, зсутулившись, сидів на носі човна, майже стосуючись води босими ногами. Це був високий жилавий чоловік років п'ятдесяти з надзвичайно високим і широким чолом, з білою цапиною борідкою. Коли човен підійшов ближче, я почув його голосіння. У Сундербане це означає одне: близький родич убитий людожером. Я й об'їждчик підхопили людини, що ридала, під руки й допомогли йому піднятися на борт, а човняр сказав : «Тигр убив його молодшого брата, ми зібралися на станцію сповістити про це, інші супроводжують тіло». Об'їждчик кивнув і відпустив човняра. Катер продовжував свій шлях
Ми змусили бідолаху випити чашку сподіваючись і намагалися заспокоїти його, але він був безутішний і продовжував бити долонею по чолу й голосити, як жінка. Дивлячись на нього, нікому в голову б не прийшло, що всього година назад Махаббат Алі виявив небувалу хоробрість і схопився один на один стигром-людоедом.
Катер пришвартувався в трапа, що спускався із грубо збитої пристані. Безліч каное й сільських барж стояли уздовж берега. Лісова станція, єдине пристановище людини в Чандпай, була переповнена людьми, що прибули одержати дозвіл на роботу, обговорити умови оренди або внести орендну плату
Станція одночасно була резиденцією об'їждчика. У глухомані вона приємно радувала око: двосхилий рифлений дах із заліза, пофарбоване в червоні кольори, декоративні дерев'яні поруччя навколо веранди, підстрижений газон, оточений забором із циновок голпатти, і тамариндовие дерева, які росли за будинку, високі й прямі, як кокосові пальми. Бунгало було побудовано більш ніж у метрі над землею на дерев'яних палях для захисту від вогкості, високих паводків і певною мірою від диких тварин
Через півгодини після прибуття катера родичі принесли на шматку тканини тіло жертви людожера й поклали на газон. Огляд показав, що тигр схопив людину за шию: вона була зламана, кров сочилася із глибоких ран, нанесених зубами. На обох плечах виднілися сліди пазурів, а права ключиця виявилася зламаною. Однак тіло залишилося неушкодженим; видно було, що його забрали до того, як тигр приступився до їжі. Після процедури впізнання тіло віднесли й накрили простирадлом до похорону, а двоє старших родичей сіли поруч і прийнялися тихо читати над небіжчиком сури Корана
Потім відбулося детальне опитування свідків, після чого ми з об'їждчиком залишили деяких з них, щоб обстежити місце інциденту й внести додаткову ясність. З нами були два досвідчених слідопити, із чиєю допомогою вдалося заповнити прогалини в розповідях очевидців і завершити картину подій, що передували нападу
От вона, ця історія, з усіма вставленими подробицями. Махаббат Алі і його брат Афсар Алі (27 років від роду) були синами Захируддина, ветерана-лісоруба із села Кандапара біля Багерхата. Старший син був лісорубом, як і його батько, а молодший наглядав за землею й худобою, який володіла родина. Він був поважаємо й любимо селянами, тому що вивчився читати й писати в мулли з мечеті у великому сусіднім селі. Коли батько став занадто старим, щоб працювати сокирою, молодший син замінив його, старий же доглядав за полем за допомогою зятя
Обоє брата в супроводі родичей і односільчан прибутку на лісову станцію Чандпай і, одержавши допуск до роботи, сталі рубати пальми у кварталі 27. Вони ретельно трудилися п'ять днів до четверга. Увечері в четвер у піднятому настрої вони залишили роботу, оскільки п'ятниця була вдень відпочинку і її випливало провести в рекогносцировці уздовж протока, щоб знайти гарні ділянки для роботи. Брати славно поїли у своїх човнах, побалакали й стали розспівувати під акомпанемент флейти. Коли вляглися на ніч, Афсар Алі поставив в узголів'я лампу, заправлену неочищеною нафтою, і став читати вголос заслинену книжку в м'якій обкладинці з дешевими літографіями, що описує бою бородатого богатиря із цілою армією демонів під предводительством вогнедишного дракона. Махаббат Алі заснув, слухаючи повість про фантастичні пригоди Хатим Тай, легендарного мусульманського воїна, якого ніхто не міг перевершити в хоробрості, доблесті й шляхетності
Рано поутру брати приступилися до розвідки. Вони сіли в каное, старший сіл позаду й посилено працював веслом, молодший розташувався спереду. Їхні супутники пішли по протоці вперед, вони відстали від них на полкилометра.
Менш чим через півгодини Афсар Алі побачив великого тигра, що стояв на левом бережу так близько, що до нього можна було докинути камінь. Окликнувши брата, він піднявся в човні, розмахуючи дао (ніж для рубання заростей,— А. Ч.), і закричав щосили. Махаббат Алі приєднався до нього, і вони розсміялися, побачивши, як тигр зник у лісі. Вони, звичайно ж, не знали, що тигр уже намітив жертву й випливав за ними по лісі 300 метрів, тримаючись паралельно ходу човна. Пересування тигра по лісі були відновлені по чітких ясних слідах і інших знаках, ретельно вивченим за допомогою слідопитів. Ми все прийшли до висновку, що тигра залучив шум голосів людей у човнах, що плили спереду, і він добрався до берега в той момент, коли пропливало останнє каное. Звір запам'ятав Афсара Алі, адже той залучив його увагу, коли встав у човні, розмахуючи своїм дао й пронизливо кричачи. Він не став нападати, оскільки беріг у цьому місці був занадто тонким і вузьким, і це утруднило б стрибок у човен, що плив посередине десятиметрової протоки. Він тому й зник і йшов уздовж русла через ліс, поки не добрався до підходящі для нападу місця. Вибір тигром місця й способу нападу говорить про диявольський розум, майже аналітичному
Обрана ділянка являла собою вузьку прогалину в лісі, прикриту з боку струмка більшим і пишним деревом сундари, що росло в самого берега й злегка хилилося до води. У метрі від землі стовбур його роздвоювався на зразок розтягнутої букви «в». В іншого кінця прогалини, менш чим у десятьох метрах від дерева, був пологою, покритою травою пагорок у два з половин-три метра висотою. Із цього положення тигр дивився на протоці через розвилку
Кінець чандпайского людожера

Помітивши ніс човна, звір відштовхнувся від пагорка й стрибнув через розвилку. На щастя, задніми ногами він поскользнулся на вологому ґрунті, зачепивши ліву сторону розвилки (з якої потім зібрали кілька шерстинок і клаптик шкіри). Через це стрибок виявився неточним, і, не діставши Афсара Алі, що сидели на носі, тигр звалився прямо в човен. Вийшовши із заціпеніння, Махаббат Алі, що сидів позаду, обрушив на тигра весло.Що розгубився й вражений звір зібрався, розгорнувся й стрибнув на берег, відштовхнувшись із такою силою, що перевернув каное й скинув його пасажирів вводу.
Коштуючи на березі, тигр сердито ричав на переляканих братів, які кричали й стукали по човні руками, поки той, до їхнього великого полегшення, не пішов
Вони перевернули каное й стрімко понеслися ладь, кличучи рятуйте! друзів, які почули шум і, підпливши ближче, у свою чергу стали окликати їх. Брати були вже зовсім знесилені, коли нарешті приєдналися до товаришів і змогли розповісти, що струсило з ними в шляху. Відпочивши й небагато покуривши, вся ватага рушила далі й
увійшла в більше широку протоці, ліва берег якої густо поростив голпаттой. Не бажаючи вертатися, впустую витративши час, лісоруби вирішили попрацювати пари годин, а оскільки недавній інцидент насторожив їх, вони щільно збилися разом і виставили спостерігача
Чесно говорячи, ніхто всерйоз не переживав, адже тигра двічі проганяли практично беззбройні брати. Пройшов час, лісоруби послабили пильність, і тому тигр зміг наблизитися до них непоміченим. Оскільки його намір опанувати видобутком з першої спроби провалилося, він у люті вийшов, але був повний рішучості виправити промах. Подальше вивчення слідів показало, що, зстрибнувши із човна, тигр пішов у ліс і ходив без утоми взад-вперед на відрізку у двадцять метрів: про цьому ясно говорили його багаторазово, що перекривалися сліди. Потім він пішов за човном і сидів за кущем, у той час як люди скупчилися, щоб послухати розповідь про напад. Коли вся партія рушила по широкому струмку, тигр перебував поруч. Він сховався в підліску, коли лісоруби розгорнули роботи, а потім спеціально або випадково проповз по дузі, наблизившись на вісім-дев'ять метрів до місця, де працював Афсар Алі. Тут він улігся в западині за стовбуром дерева, поваленого бурою, і, видимо, стежив за своїм видобутком через вузький просвіт між стовбуром і землею
Махаббат Алі працював у трьох-чотирьох кроках від брата й глянув на нього саме в той момент, коли хлопець поклав своє дао на землю й випрямився, щоб витягтися скалку з пальця. Махаббат Алі відвернувся. У цю мить тигр стрибнула через стовбур. Махаббат Алі почув здавлений лемент: «Бхайяя!» (Брат!) і оглянувся. Тигр стояв на задніх лабетах, обрушивши передні на плечі Афсара Алі й зімкнувши щелепи навколо його шиї. Родичі й друзі з голосними криками розсипалися в усі сторони. Покидавши важкі дао й сокири, вони поховалися в човнах або видрали на дерева
Єдина людина, що не мерзнула, був старший брат. Він дивився в жаху, як Афсар Алі марне пручався тигрові, і його охопила лють. Громовим голосом він проревел: «Кинь його!» Потім рвонувся вперед із занесеним дао й щосили рубанув тигра по шиї. Звір оглушливо заревів, з рани заюшила кров. Він почав відступати, відскочив у кущі. Махаббат Алі дбайливо уклав брата, що вмирав, на землю й кинувся назустріч тигрові, що зібрався знову схопити свою жертву. Стиснувши рукоятку закривавленого дао обома руками й викрикуючи: «Иаа Алі!» (древній бойовий клич мусульман), він рушив на тигра. Той зробив пари кроків йому назустріч і зупинився в нерішучості, загрозливо хльостаючи хвостом і ощерившись, злобливо гарчачи. Відстань між людиною й звіром було менше метра, і дао Махаббата Алі зі свистом опустилося вниз. Удар міг вчистую відітнути хижакові голову, але тигр злякано отпрянул і з ревінням умчався в джунглі. Махаббат Алі не зміг зупинити замаху, упав на землю, і лезо дао глибоко застромилося в те місце, де тільки що стояв тигр
Він відразу ж схопився на ноги й кинувся до брата, у той час як інші злізли з дерев і вибралися із човнів, перекидаючись тривожними фразами. Махаббат Апи впав на коліна й обережно підняв голову брата. Слабка іскорка життя ще тепліла в Афсаре Алі, і він спробував щось сказати; губи зложилися в ледве чутне слово «джал» (вода). Але вся питна вода зберігалася в більших глиняних глечиках на баржі, що перебувала за три кілометри. Розум Махаббата Алі, здавалося, покинув його: він кинувся в нетрі шукати дорогоцінну вологу, що у нього просив брат. Як божевільний, склавши руки човником, він безцільно метався й стенав: «Джал! Джал! Джал!» Зрештою родичи підвели його до брата, що вже помер, і Махаббат Алі сіл поруч. У нього вже не було ні слів, не зліз. Напевно, він згадав щасливі дні, коли вся родина була в зборі, і думав про старих батьків і вдову Афсара Алі
Тигр зник у лісі, перейшовши або перестрибнувши кілька дрібних струмків, і переслідувачі втратили його слід, пройшовши майже два кілометри. Слід крові з рани, нанесеної дао, вів до краю широкої протоки, указуючи, що тигр перетнув і її. Люди, однак же, не змогли взяти слід на іншому березі: приплив, що почався, затопив всі навколо. Коли погоня припинилася, тигр уже брів на південний захід до струмка Миргамари, за яким починався квартал 26.
Наступного дня в 8 годин ранку Абдул Джаббар, мускулистий чоловік середнього років з Ноакхали, рубав голпатта на березі вузької протоки у кварталі 26. Раптом він побачив тигра, що в упор дивився на нього з іншого берега. Лісоруб закричав, попереджаючи своїх супутників, і всі вони вкрилися на найближчих деревах. Тигр перейшов протоці, а коли повернувся й пішов по березі, на лівій стороні його шиї все ясно побачили свіжу кров і рану від дао — клеймо людожера, що вбив учора Афсара Алі
Пізнавши тигра, лісоруби стали голосно кричати з дерев, щоб віджахнути звіра. Тигр постояв кілька хвилин на березі, дивлячись на дерева й ричачи. Потім рушив по березі, але люди ще година просиділи на деревах, перш ніж насмілилися спуститися й забратися у свої човни. Як міра обережності вони вирішили ранок провести в каное й повернутися на роботу після полудня
Удень лісоруби були насторожі й трималися разом, а біля чотирьох годин вирішили передохнути. У той час як всі інші обтирали пітні тіла й надягали сорочки, Абдул Джаббар відійшов на чотири-п'ять кроків помочитися. І отут поранений тигр вискочив з хащі й схопив його. Людина пронизливо скрикнула й викинула руки вперед у марній спробі зупинити що нападали, але ікла, що зімкнулися, розірвали йому особа в жмути, і Джаббар упав на землю. Його на смерть перелякані супутники кинулися врозсип, рятуючи свої життя, але, пробігши метрів сто, зупинилися й відправилися назад на пошуки товариша
Вони прийшли в жах, побачивши, як тигр пожирає, почавши із сідниць, свою жертву на тім самім місці, де вбив її. Коштуючи метрах у тридцятьох від людожера, лісоруби волали й розмахували сокирами, а звір не обертав на них ніякої уваги, лише іноді щерился. Тигр був дуже голодний і відривав більші шматки плоті, поглинаючи їх з видимим задоволенням
Коли спроба прогнати тигра не увінчалася успіхом, лісоруби видрали на велике дерево й стали кричати, щоб привернути увагу пропливаючих човнярів. Так один з них з'явився на лісовій станції Чандпай і повідомив про вбивство
Коли ми прибутку, перелякані люди злізли з дерева й кинулися до нас, кричачи, що чверть години тому назад тигр уволок напівз'їдене тіло їхнього товариша в джунглі, і показали шлях. Після того як був вислуханий короткий звіт про трагедії, лісорубам було наказано прибути на станцію для більше докладної розповіді опроисшедшем.
Було вже занадто пізно, щоб іти за тигром у густий ліс, тому вирішили почати тропление наступного дня. Я думав, що, коли тигр страждає від важкої рани й дуже голодний, він заляже у видобутку й можна буде почати тропление ранком.
В об'їждчика й лісників, що добре знали місцевість, я з'ясував, що ми перебуваємо на невеликому острові, що нагадує грубо обкреслений витягнутий аркуш дерева із закругленою верхівкою. Він оточений звивистими рукавами великий протоки, що роздвоюється в одного кінця острова й возз'єднується в іншого. Лісоруб був убитий у сотні метрів від західного краю острова в берега протоки, що обмежує острів ссевера.
Щоб перевірити ці відомості, обійшли навколо острова на човнах, і я відзначив, що ліс кінчається у двохстах метрах від східного краю острова на краю великої неглибокої западини, що поростила травою з людський ріст. У самого краю піднімався великий пагорок із глини, що заріс кущами
У голові вже визрівав план дій, і я обговорив його з об'їждчиком, схилившись після обстеження над картою лісового департаменту. Було вирішено, що ранком у полюванні на тигра візьмуть участь три партії: дві прочешуть ліс від навколишніх рукавів, а третя пройде трав'янисту галявину східного кінця, почавши із глинистого пагорка, відрізавши тигрові всі шляхи до відступу. Я ж піду по сліду людожера в джунглі, сподіваючись щонайменше вигнати його на стрільців, якщо не застрелю сам
Відповідно до плану рано ранком збройні люди в човнах були розставлені по двох рукавах приблизно зі стометровим інтервалом, а чотирьох посадили за кущами на пагорку, щоб вони переглядали западину з піднесення й тримали галявину під прицілами рушниць
Пастка була поставлена, і мені залишалося захлопнути її. Я взяв слід з місця вбивства Абдула Джаббара й поглибився більш ніж на сто метрів у ліс, де тигр проклав через густий підлісок добре помітну стежку. Заросли обмежували видимість до двох-трьох метрів, і тропление виявилося дуже важким. Я уявляв собі пораненого людожера, що підстерігав мене за кожним кущем, і ока занедужали від напруги — доводилося вдивлятися в кожну п'ядь землі. Тримаючи гвинтівку на згині руки, перш ніж зробити крок уперед, стовбуром я обережно розсовував кущі
Щоб перебороти сто метрів, мені знадобилося півгодини. Раптом я зненацька зачув звідкись донесшийся важкий дух. Пари хвилин простояв, не шелохнувшись, а потім обережно поповз уперед, поки не добрався до високих кущів, верхівки яких срослись, утворивши якусь подобу арки, а внизу — тунель менш метра висотою. Тигр проповз у діру й протяг за собою свою ношу: стінки тунелю були заляпані кров'ю, і на них залишилися жмути плоті. Щоб заглянути в тунель, мені довелося встати рачки. Я побачив просвіт наприкінці тунелю й у п'ятьох метрах від себе людожера, що снідав людською ногою й в упор дивився прямо мені в очі. Я відразу розтягся на землі й скинув гвинтівку, цілячись у просвіт, але тигр виявився моторніше. Із грізним ричанням він підхопився й отпригнул убік, зникнувши з поля зору перш, ніж я зміг нажати на спуск. Я був гірко розчарований. Дій я ледве швидше, можна було б послати полуоболочечную кулю в серце тигра й укласти його поруч із людиною, який він убив. Але такий вуж це спорт — полювання! Секунда нескончаемо довго тягнеться в джунглях, а десята її частка може стати гранню між тріумфом і поразкою, а найчастіше між життям і смертю
Шурхіт кущів підказало, що тигр утекло вліво, і я утішав себе думкою, що він однаково потрапить у пастку, улаштовану для нього влесу.
Обійшовши тунель праворуч і уникаючи підліска, у який міг повернутися тигр, я ступив на прогалину, де лежало залишене тіло. Тут був безпечніше: тигр, зважся він повернутися до видобутку, повинен був перетнути смугу відкритої місцевості. Я подумав про те, щоб залізти на дерево й засісти над видобутком, але потім відкинув цю ідею, тому що, говорячи відверто, труп був настільки спотворений, що вид його в похмурому оточенні джунглів угнетающе діяв на нерви
Я стояв і оглядався кілька хвилин, намагаючись не дивитися на труп, і, лише переконавшись, що безпосередньої небезпеки ні, зібрав останки лісоруба у свою сорочку, відітнув гілку дерева й підвісив на неї закривавлений вузлик так, щоб його можна було легко виявити й забрати пізніше. Коли я вже закінчив цю малоприємну справу, пролунали лементи й кілька рушничних пострілів відтіля, куди пішов людожер, і відразу ж почулося страшне ревіння. Тигр проревел три-чотири разу з короткими проміжками, що дозволило представити приблизно, куди він рухається: він ішов з півночі на південь через весь острів і повинен пройти прямо переді мною
Ревіння звіра говорив про те, що він важко поранений. Спонукуваний мисливським азартом, я відкинув обережності й кинувся через прогалину з рушницею в пояса. Багато років я практикувався в неприцільній стрілянині з пояса й міг уразити бляшанку, підкинуту в повітря, три рази з п'яти з дистанції 25 метрів. Я хотів перехопити тигра, що, у чому я не сумнівався, пройде переді мною, і тому петляв між кущами, готовий неприцільно стріляти з будь-якої відстані до 15 метрів
Я зупинився приблизно там, де чекав зустрічі з тигром, і сіл між двома густими кущами із гвинтівкою в плеча. У цьому положенні я був захищений від атаки з обох флангів і абсолютно спокійний із приводу будь-якої атаки із фронту. Тільки спина була відкрита, але я думав, що відтіля небезпека не загрожує, хоча час від часу про всякий випадок оглядався. Природа обдарила мене незвичайно гострим зором, і я не сумнівався, що помічу тигра вже за 50 метрів. Але, на жаль, пізніший огляд ґрунту показав, що поранений тигр проповз в 16 метрах від мене (!), коли я так самовпевнено чекав його вкустах.
Я ніколи вже не зможу зрозуміти, як тигрові вдалося підійти так близько, нічим не видавши себе, і ніколи не зможу собі цього простити. Тільки подумайте: тигр був поранений у переднє коліно, коли об'їждчик і його люди обстріляли його в північного рукава, і покалічений проковилял у напрямку видобутку, підійшов до мене попереду, побачив з відстані 16 метрів і розгорнувся по сліду до східного кінця острова. А людина не тільки не бачив його, але й не підозрював про його присутність!.. Яке майстерне використання прикриття, незважаючи на пекельний біль у виведеній з ладу лапі!
Так, чандпайский тигр, убивши одного за іншим двох чоловік за два дні, приковилял в іншу пастку, улаштовану людьми, більше щасливими, чим його жертви. Як тільки він вийшов з лісу й проповз у западину, щоб відлежатися у високій траві й зализати рани, з пагорка пролунав залп чотирьох рушниць. Уражений звір застогнав і спробував повзти, втрачаючи кров і осколки костей. Як сильна людина, що закушує носову хустку, щоб не закричати від болю, тигр затис у зубах пучок трави й, мовчачи, забився в агонії. Валандаючись, він повільно встав на ноги й повернувся до пагорка, де затаїлася Смерть. Піднявши голову, він взревел з гордістю й викликом, немов призиваючи у свідки своїх ворогів, небо й джунглі, що він умирає як личить представникові королівського роду*.
Ще один залп прогримів з пагорка. Чандпайский тигр повільно повалився на бік і заспокоївся навіки.
-------------------------
* Раніше бенгальського тигра іноді називали королівським
 
 (голосов: 1)
  • Мої зустрічі з тигром
  • АГРЕСИВНИЙ ТИГР: ПАТОЛОГІЯ АБО ЗАКОНОМІРНІСТЬ
  • Мій перший тигр
  • Із блешнею за тигром
  • Його називають білогрудим і чорним
  • | Автор: kodges | 8 ноября 2007 | Коментарі (0) |  Надрукувати
     

    Добавление комментария

     
     
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить код



    Copyright © 2007 «Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.» All rights reserved. By (elektroshok).