В останні роки відзначаються випадки мисливського поводження молодих тигрів не тільки стосовно свійських тварин, але й до людини. Так, два молодих тигри зовсім явно скрадали лісника Сихотэ-Алинского заповідника, слабко реагуючи на попереджуючі постріли. Правда, поруч із людиною був кінь. А привернула увагу тигрів безсумнівно собака, за якої під час нападу тигреняти на людину (або кінь) ганялася тигриця. На власному досвіді я не раз мав можливість переконатися, що зустрічі з тигром стають небезпечними саме через присутність собаки. І майже напевно така зустріч кінчається трагічно, якщо людина стріляє у звіра, але попадає не по місцю. Все-таки в переважній більшості випадків тигр якщо й з'являється перед людиною, то поводиться хоча й без страху (а іноді навіть «зневажливо»), але не агресивно.
Звичайно звір, попавшись на очі людині, робить вигляд, що його не зауважує, але іноді проявляє цікавість і «намагається встановити контакт». Як правило, люди в цьому випадку рятуються на деревах, а тигр їх досить довго вартує, точно так само як, втім, і ведмедів. Наскільки результат зустрічі залежить від поводження людини, хотілося б показати на прикладі случаючи, що мав місце в Приморському краї наприкінці січня 1982 р. Подробиці мені повідомив И. Г. Миколаїв, що побував на місці події через кілька днів і спеціально, що займався вйого розслідуванням
Мисливець перевіряв капкани на своїй ділянці в долині невеликої річечки. Ніякої зброї, крім мисливського ножа, у нього при собі не було
Увагу тигра, що рухався в заростях паралельно річці, мабуть, залучив звук. Звір згорнув і почав підкрадатися. Потім, уточнивши напрямок, пішов на стрибках
Людина побачила звіра, коли той вискочив із заростей на протилежному березі. Між ними було 20—30 м відкритого простору. Мисливець закричав. Тигр зупинився й згорнув убік, але не пішов. Людина більше нічого не бачив, тому що поліз на дерево, але картину вдалося відновити слідами. Дерево виявилося товстим і до найближчого сучка було близько 2,5 м. Крім того, лізти заважав зимовий одяг і взуття. Тому до гілок він так і не добрався
Коли замешкавшийся було після лементу тигр побачив, що людина сам його злякався, вона продовжив напад. При цьому звір провалився під лід, але й крижана вода не остудила його запал. Вискочивши на берег, тигр підскочив до дерева й, піднявшись на задніх лабетах, згріб людини правою передньою лапою. На корі збереглися сліди пазурів лівої лапи. Стягнувши людини на землю, схопив його за плече й при цьому роздрібнив ключицю, що говорить про недосвідченість звіра, тому що звичайно тигр убиває жертву, вистачаючи її за шию й ламаючи хребет
Мисливець цього разу не розгубився й устромив у звіра ніж. Удар вийшов ковзний. Ніж увійшов неглибоко й пройшов під шкірою від грудей до лапи, навіть не зачепивши кості. Але цього виявилося досить, щоб тигр розгубився, кинув людину й, відскочивши метрів на 30, ліг. Це теж свідчить про його недосвідченість, відсутність упевненості, що людина — підходящий видобуток. Але й подання про людину як про джерело небезпеки в нього явно отсутствовало.
Тигр довго лежав, повернувшись головою убік людини. Рана у звіра рясно кровоточила й на лежанні в снігу від гарячої крові утворилося поглиблення. Коли людина прийдя в себе й зібравшись із духом, рушив у напрямку до неподалік автомобільної дороги, що проходила, тигр кинувся навздогін. Мисливець закричав, і звір знову заколивався, призупинив напад, не добігши всього біля метра до стежки. Потім повернувся й став під деревом, але продовжував стежити за людиною. Мисливець ішов по дорозі, і тигр рушив за ним паралельним курсом, поки людини не підібрав автобус, що проходив
Одержавши дозвіл на відстріл небезпечного звіра, організували бригаду мисливців під керівництвом охотоведа. Звір продовжував триматися поблизу селища. Його сліди бачили навіть у центрі цього великого населеного пункту. Він задавив собаку. Причому проведені потім спеціальні обліки показали, що в тайзі на околицях селища були дикі копитні. Тигр з'їв підсвинка й козулю. Але, мабуть, собаки були більше ласим і доступним видобутком, заради якої він тут і тримався. Відстріляти його вдалося не відразу. Звір ходив слідом за мисливцями й сам тримав їх під контролем. Тигра вдалося перехитрити, і на початку лютого звір був відстріляний. Це виявився молодий (у віці близько 3 років) самець, нормально вгодований і без слідів яких або серйозних травм. Сліди ножового поранення на груди дозволяють із упевненістю затверджувати, що відстріляно був саме той звір, що нападав на людину. Ніякої патології при розкритті в нього виявлено не було;
чи Є патологією таке поводження? Швидше за все немає. У сучасних умовах, з урахуванням складної ситуації, його цілком можна вважати закономірним. Могутній хижак, що не має в природі ворогів, втрачає страх і перед людиною. Тим більше що в результаті антропогенної зміни місць перебування тигра контакти звіра з людиною стають неминучими
Формування такого поводження можна уявити собі в такий спосіб. Тигренята перебувають із матір'ю біля трьох років. Якщо мати при зустрічі з людиною або слідами його діяльності проявляє явний переляк або хоча б занепокоєння, то й молодих звірах в аналогічній ситуації будуть принаймні обережні. Але якщо тигриця демонструє до людини явна зневага, то в тигренят це може перерости в агресивність. Вирішальна фаза в становленні поводження молодих звірів — це, мабуть, початок їхнього самостійного життя. Тому що зайва «довірливість» і, як наслідок, агресивність стосовно свійських тварин і людини характерні насамперед для молодих звірів і в більшості випадків поки ще носять тимчасовий характер, важливо розробити заходу спрямованого впливу на формування їх поводження
Набагато опасней інша тенденція. З ростом числа візуальних зустрічей збільшилося й число випадків відстрілу тигрів, а отже, і ймовірність появи подранков — потенційних скотарів і навіть людожерів. Ці звірі по-справжньому небезпечні й «вихованню» не піддаються. На очі вони, як правило, показуватися не поспішають. Знищити такого « збитку, щоспеціалізується на нанесенні, » тигра куди складніше, ніж молодого недосвідченого звіра, що шукає «шляхом проб і помилок» своє місце в біоценозі. І відношення до них повинне бути інше
На закінчення хочу звернути увагу на те, що тигр і людина зараз дійсно живуть «пліч-о-пліч». Щорічно мають місце сотні й тисячі зустрічей, про більшість із яких людина навіть не підозрює, тому що звір іде непоміченим. І в міру впливу антропогенних факторів на місця перебування тигра це сусідство стане ще тісніше, тому що тигри легко миряться із присутністю людини і його діяльністю на своїй ділянці перебування. Зараз ми вправі говорити про принципово новий етап у збереженні тигра, на якому вирішальну роль грає запобігання конфліктних ситуацій між звіром і людиною. Якщо ми не вирішимо цю проблему, то існуючі міри охорони — заборона відстрілу й контрольований вилов тигренят — амурського тигра не врятують, а площа наявних заповідників не залишає надії на те, що цього звіра вдасться зберегти хоча б тільки на охоронюваній території
|
